Буквы духа зажглись,
Превращённые в формы и смыслы,
И сияньем благим
Освящали мои стеллажи,
Излучая свечение
Сквозь фолианты и числа,
Выражая в мирах
Сокровенные грани души.
Я сейчас постигаю
Иные незримые меры,
Создавая притоки
Живых первозданных программ,
И сонаты родства
Трансформирую в скрытые сферы
И в горячий напиток
Своих аллегорий и гамм.
Постепенно внутри
Расплетаю узлы и причины,
Узнавая в душе
Родословный поток и изгиб,
Чтоб пройти сквозь спираль,
Открывая пути Мнемозины,
И по этому принципу
Вычислить свой архетип.
Юрий Куликовский,
Ялта Россия
я уже больше 10 лет пишу стихи на разные духовные и философские темы, буду рад если найду здесь единомышленников, которым будет близко мое творчество! e-mail автора:VENSAN35@gmail.com сайт автора:личная страница
Прочитано 2283 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
